Spektrafilm

Spektrafilm має на меті відтворити для цифрових зображень вигляд аналогової фотоплівки, надрукованої на фотопапері. Цей інструмент не призначений для заміни модуля Негадоктор, а радше надає програмний підхід до емуляції процесу проявлення плівки в темній кімнаті.

Більшість емуляцій плівки – це рецепт кольору: хтось сфотографував сцену на плівку, виміряв, як рухаються кольори, і зберіг це як криву або LUT. Цей модуль працює навпаки. Він починається з лабораторних вимірювань того, з чого зроблена справжня плівка та справжній папір – наскільки чутливий кожен кольоровий шар до кожної довжини хвилі світла та скільки барвника кожен з них виробляє – і крок за кроком моделює, що фізично відбувається з фотографією:

• світло від об’єкта зйомки падає на плівку та експонує її триколірні шари,

• проявлення перетворює це експонування на барвник, причому шари хімічно взаємодіють один з одним, як це відбувається у справжньому проявному бачку,

• фотозбільшувач спрямовує світло крізь проявлений негатив на аркуш паперу,

• фотопапір у свою чергу проявляється, а готовий відбиток сканується.

Зерно, ореоли та дифузійні фільтри моделюються як речі, які фізично відбуваються в процесі зйомки та проявлення.

Оскільки модуль імітує фізичні властивості світла та його взаємодію з експозицією плівки та процесом друку, та сама плівка та папір відображають по-різному за різного освітлення. Світло від лампи розжарювання та полуденне сонце не просто відрізнятимуться балансом білого.

Дані вимірювань взяті з проєкту spektrafilm Андреа Вольпато.

Примітка: Як і з іншими перетворювачами вигляду, модулі, розміщені перед spektrafilm в конвеєрі, працюють у просторі на основі сцен. Модулі після працюють у просторі на основі відображення.

🔗Використання та поширені запитання

Спочатку встановіть дані

Модулю потрібен пакет даних – вимірювання плівки та паперу, з якими він працює – і він не може нічого відтворити без нього. Якщо нічого не встановлено, модуль показує одну кнопку для його завантаження, а решта елементів керування з’являються після завершення встановлення. Перед встановленням пакети перевіряються за контрольною сумою та зберігаються в папці даних Darktable, а не в кеші, тому вони залишаються доступними навіть після очищення кешу (див. місце зберігання пакетів даних).

Редагування зберігаються прив’язаними до того пакета даних, за допомогою якого вони були створені.

Кожен пакет даних має власний унікальний ідентифікатор, і редагування фіксує, який саме пакет використовувався для його первинного рендерингу. Встановлення новішої версії пакета не змінює вигляд уже наявних редагувань: нові пакети встановлюються паралельно зі старими, і лише нові зміни (або ті, для яких ви обираєте інший метод спектрального апсемплінгу) використовують їх. Редагування, створені до появи системи ідентифікації пакетів, вважаються такими, що були зроблені з використанням першого опублікованого пакета (spektrafilm 0.3.3).

Якщо пакет, за допомогою якого було створено редагування, не встановлено, модуль все одно виконує рендеринг, використовуючи найближчий із встановлених пакетів, відображає попередження із зазначенням потрібного пакета та пропонує кнопку для його завантаження.

Місце зберігання пакетів даних

Завантажені пакети розміщуються в папці darktable/spektrafilm/packs усередині вашої папки з даними користувача: ~/.local/share/darktable/spektrafilm/packs у Linux та macOS, %LOCALAPPDATA%\darktable\spektrafilm\packs у Windows. Кожен пакет має власну підпапку, тому можна встановити кілька пакетів одночасно. Назва підпапки відповідає ідентифікатору пакета — 8-значному шістнадцятковому хешу. Перший опублікований пакет (spektrafilm 0.3.3) не має власного ідентифікатора, тому його підпапка названа за відповідною таблицею спектрального апсемплінгу (565f4ec4, таблиця hanatos2025).

Пакет також можна встановити вручну, розмістивши його файли безпосередньо в папці darktable/spektrafilm (на рівень вище за packs). Модуль ніколи не перезаписує вміст цієї папки, а розміщений у ній пакет має пріоритет над завантаженими. Цей спосіб використовується для пакетів, які не були опубліковані для завантаження (наприклад, тестових пакетів).

Сам модуль не відображає перелік установлених пакетів; у списку спектральний апсемплінг наведено методи, які вони забезпечують.

Оновлення даних

Нові пакети даних ніколи не завантажуються автоматично. Скористайтеся функцією Перевірити чи є оновлення пакетів даних у нижній частині розділу Додатково на вкладці Плівка, щоб дізнатися, чи опубліковано новіший пакет, і завантажити його за допомогою тієї ж кнопки.

only use one tone mapper

spektrafilm is a tone mapper; you typically have exactly one tone mapper enabled for an image.

Почніть з простого

Достатньо вибрати плівку. Все інше вже має розумне значення, взяте з власних вимірювань цієї плівки, і папір автоматично слідує за плівкою. Вкладки призначені для точного налаштування.

Автоматична експозиція друку змінює дію експозиції плівки

З коробки Експозиція плівки поводиться так, ніби фотозбільшувач увімкнено на фіксований час: експонуйте плівку більше, і відбиток виходить яскравішим. Коли Автоматична експозиція друку увімкнена, модуль встановлює експозицію друку за вас, змінюючи її саме на величину, необхідну для компенсації зміни яскравості, яку спричинила б Експозиція плівки. Це те, що робить справжній принтер, прагнучи досягти стабільної щільності друку незалежно від того, як був експонований негатив. Експозиція плівки тоді змінює лише колір і зернистість, переміщуючи сцену в іншу частину відгуку плівки.

Деякі фотопапери потребують ручного експонування друку

Деякі марки фотопаперів реагують лише на дуже вузький сегмент спектру. Це плівки для дублювання та виготовлення фільмокопій – Kodak 2302, 2383 та 2393 – а не звичайний папір. Автоматична експозиція друку може неправильно оцінити ці матеріали. Якщо відбиток виглядає неправдоподібно темним або яскравим з увімкненою функцією, виправте це за допомогою компенсації експозиції друку або залиште автоматичний режим вимкненим для цих матеріалів.

Чому діапазон тонів не досягає 100% білого?

Фізичні характеристики симуляції плівки: Світлі ділянки розташовані на верхній частині кривих відгуку плівки та фотопаперу, де додаткова експозиція призводить до поступово меншої додаткової щільності. Це означає, що найяскравіші тони стискаються та втрачають розрізнюваність деталей поступово в міру наближення до білого замість різкого обрізання.

Як вирішити: Використовуйте або Підсилення перед стисненням, або Масштабування після стиснення на вкладці Сканер; встановіть точку білого за допомогою елементів керування в секції Точки чорного та білого на вкладці Сканер; вимкніть Стиснення охоплення на вкладці Плівка (у розділі “Додатково”) або ж використовуйте екземпляр модуля Тонова крива чи Рівні, встановлений після Spektrafilm.

Чому діапазон тонів не досягає 100% чорного?

Тіні розташовуються на початковій або кінцевій ділянці кривої щільності, де відбувається насичення щільності, тому після певної межі щільність більше не зростає. Крім того, етап сканування моделює ефект світлової вуалі: паразитне світло, що розсіюється під час сканування, піднімає найтемніші тони трохи вище за рівень істинного нуля. Це відтворює особливість справжніх плівкових сканерів, які ніколи не фіксують ідеально чистий чорний колір.

Як це вирішити: Експериментуйте з різними типами плівки (наприклад, Kodak Supra Endura має глибші чорні тони, ніж Kodak Portra Endura), встановіть точку чорного за допомогою елементів керування в секції Точки чорного та білого на вкладці Сканер, або застосуйте екземпляр модуля Тонова крива чи Рівні після модуля Spektrafilm.

Як отримати “чистий” цифровий вигляд зображення?

Вимкніть ефекти зернистості та _ореолів _. Це виявить досить різкі локальні контрасти й підсилення різкості, зумовлені дією DIR-компонентів. Керуйте цими ефектами за допомогою механізмів внутрішньошарового інгібування або дифузії інгібітора.

Як керувати контрастом?

Можна або використовувати модулі в конвеєрі обробки Darktable до чи після Spektrafilm, або скористатися різними вбудованими функціями Spektrafilm для регулювання контрасту. Наприклад, застосувати техніку Пуш/Пулл (використовуючи параметри Експозиція плівки та Пуш/пулл на вкладці Плівка) або налаштувати Гамма друку на вкладці Друк. Інші варіанти включають використання елементів керування Дифузія (на вкладках Плівка або Друк) та Попередня засвітка, а також точок чорного і білого на вкладці Сканер.

Читачі, які цікавляться наукою, можуть знайти детальнішу інформацію в довіднику з плагіна Spektrafilm OFX.

🔗Елементи керування модулем

Тип фотоплівки, фотопапір і формат плівки завжди відображаються у верхній частині модуля. Усе інше згруповано за вкладками, що відповідають етапам фізичного процесу: Плівка, Друк, Зерно, Ореол і Сканер.

🔗Заголовок

Тип фотоплівки

Плівка для імітації.

Папір для друку

Папір для друку. Якщо залишити на Авто, він відповідає власному паперу, призначеному для плівки, та називає той, який є в даний момент, наприклад, Авто (Kodak Portra Endura). Для чорно-білої плівки, що не має визначеного рекомендованого паперу, автоматично обирається чорно-білий папір. Виберіть папір явно, і він залишиться, коли ви зміните плівку.

Формат

Засіб вибору попередньо встановлених розмірів кадрів: півкадр, 35 мм, 6x6, 6x7, 6x9, 4x5, 8x10, Super 8, 16 мм, Super 16, Super 35, VistaVision, 65 мм 5-перф, IMAX 15-перф або власного розміру, який встановлює довгу сторону кадру нижче. Повзунок Довга сторона кадру відображається лише тоді, коли вибрано варіант Власний. Пресет визначає ширину плівки (35 мм), а повзунок визначає довгий край кадру (36 мм); обидва описують один і той самий формат.

Довга сторона кадру

Фактична ширина змодельованого кадру в міліметрах. Доступно лише тоді, коли для параметра Формат вибрано значення Власний. Це фізичний масштаб, відносно якого розраховуються всі інші параметри; тому зерно, розсіювання, ореоли та дифузія виглядають пропорційно більшими на меншому форматі за умови однакового розміру відбитка.

🔗Плівка

🔗Експозиція

Експозиція плівки

Коригування експозиції на етапі моделювання плівки (у значеннях EV). На відміну від модуля Експозиція, який лише масштабує значення пікселів, цей інструмент змінює кількість світла, що потрапляє на модельовану плівку. Окрім зміни яскравості, це зміщує сцену в іншу ділянку кривої відгуку плівки, внаслідок чого також змінюються контраст, кольори та зернистість.

Примітка: якщо ввімкнено функцію Автоматична експозиція друку, параметр Експозиція плівки більше не впливає на загальну яскравість (див. розділ Використання вище), але все одно змінює кольори та зернистість, оскільки зміщує сцену в іншу ділянку характеристики відгуку плівки.

Сканування плівки (без друку)

Безпосередній перегляд проявленого негатива або слайда замість їх друку. Ця опція ввімкнена за замовчуванням для слайдових і позитивних плівок та вимкнена для негативних; згодом це налаштування можна змінити.

Пуш/пулл

Зйомка плівки з чутливістю ISO, відмінною від її “чутливості на коробці” (значення ISO, надруковане на упаковці плівки), а потім компенсація при проявленні, в ступенях. Додатні значення відповідають підходу “знімати темніше, проявити довше”, від’ємні значення навпаки. Проявлення коригується автоматично: кожен стоп пушу зменшує експозицію на один стоп і підвищує контрастність проявлення приблизно на 15%, а пул робить протилежне. Це додається до гамми проявлення нижче, яка не змінюється. Це наближення, оскільки реальний результат залежить від конкретного проявника, який не моделюється.

🔗Фотохімія

Час проявлення

Тривалість проявлення плівки, у хвилинах. Лише деякі чорно-білі типи плівок мають вимірювання для більш ніж одного часу проявлення — наприклад, Kodak Double-X для 4, 5, 6.5, 9 та 12 хвилин — тому повзунок неактивний для кольорових плівок та для будь-чого, що виміряно лише для одного часу. Значення прив’язані до фактично виміряного часу, а 0 означає стандартне проявлення типу плівки.

Гамма проявлення

Загальний контраст проявлення, ніби ви проявляли довше чи коротше. 1.0 – це нормально.

Гамма високочутливого шару

Контраст лише найчутливішого шару. Справжня плівка має кілька шарів різної чутливості, і зміна в проявленні впливає на них не однаково.

Гамма низькочутливого шару

Контраст менш чутливих шарів.

Виснаження проявника

У справжньому проявному бачку проявник локально виснажується там, де плівка була найбільш експонована. Ці ділянки потім перестають набирати щільність, незалежно від того, наскільки яскравішою стає сцена, тому світлі ділянки стикаються зі стелею, а не піднімаються без обмежень, і наближення до цієї стелі стає крутішим, тому контраст світлих ділянок має тенденцію зростати, а не пом’якшуватися. Середньо-сірий залишається нерухомим, тому рухається лише світлий кінець. 0 вимикає цю функцію.

🔗DIR-компоненти

Коли один кольоровий шар проявляється, він вивільняє хімічну речовину, яка уповільнює проявлення сусідніх шарів. Саме звідси походить насиченість кольорової негативної плівки, і це також загострює краї: яскрава область стримує проявлення одразу за власною межею, що сприймається як додаткова чіткість.

DIR-компоненти

Загальна сила ефекту. 1.0 відповідає реальній плівці, 0 вимикає його. Повзунок зупиняється на 1.0, оскільки симуляція повинна мати можливість працювати у зворотному напрямку від виміряних кривих плівки, а за межами точної для плівки сили це стає неможливим – для деяких типів плівки значно раніше, ніж 2.0. Модуль ще більше зменшує значення для плівок, де ефект зникав би швидше.

Внутрішньошарове інгібування

Наскільки кожен шар стримує власне проявлення. Підвищення цього рівня згладжує контраст у кожному колірному каналі. Може використовуватися для налаштування локального контрасту та підвищення різкості незалежно від ефекту міжшаровості нижче.

Міжшарове гальмування

Наскільки кожен шар стримує два інших. Це та частина, яка створює насиченість, якою відомий цей ефект; при значенні 0 три кольори розвиваються незалежно.

Дифузія інгібітора

Наскільки далеко вивільнена хімічна речовина поширюється крізь емульсію, у тисячних частках міліметра. Компоненти радше мають крайовий ефект, ніж чисто тональний: чим далі це поширюється, тим далі яскрава область виходить за власну межу, і тим більше результат виглядає як додаткова різкість. Скоротіть для м’якшого, чистішого тонального відгуку – корисний діапазон від 5 до 20. Кожна плівка має своє власне значення, і повзунок слідує за плівкою, коли ви змінюєте тип плівки.

Хвіст розсіювання

Невелика частина хімічної речовини поширюється набагато далі, ніж решта. Саме це надає великим яскравим ділянкам широкого, плавного спаду, а не світіння, яке різко припиняється.

Вага хвоста

Скільки хімічної речовини переміщується в цьому довгому хвості. 0 повністю видаляє хвіст.

🔗Дифузія

Імітує роботу дифузійного фільтра — фізичного скляного елемента, що розміщується на шляху світлового потоку для створення ефекту сяйва навколо яскравих ділянок і пом’якшення контрасту. Моделюються два етапи дифузії, що відповідають різним стадіям аналогового фотопроцесу: перший — перед об’єктивом камери під час експонування (налаштування на вкладці Плівка), а другий — у фотозбільшувачі під час проектування проявленого негатива на фотопапір (на вкладці Друк).

Увімкнути дифузійний фільтр

Увімкнути фільтр на етапі камери.

Тип дифузійного фільтра

Який фільтр імітувати:

• Black Pro-Mist: концентроване, виразне сяйво, що зберігає глибокий чорний колір.

• Glimmerglass: компактне й делікатне, зберігає різкість зображення.

• Pro-Mist: ширше й більш пастельне, створює м’яку, атмосферну картинку.

• CineBloom: широка, повільно згасаюча вуаль по всьому кадру.

Сила дифузії

Визначає, яка кількість світла перенаправляється в ореол. Значення 0 вимикає цей ефект. Ореол накладається поверх зображення без фільтрації, тому збільшення цього параметра висвітлює тіні та знижує контраст, а також змушує світлі ділянки сяяти.

Розмір дифузії

Наскільки далеко поширюється ореол – те саме світло поширюється далі. Для більшого ефекту використовуйте параметр Сила дифузії.

Теплота дифузійного ореолу

Робить теплішим (позитивне значення) або холоднішим (негативне значення) зовнішній ореол, доповнюючи ефект зміщення, властивий вибраному типу фільтра.

🔗Додатково

Спектральний апсемплінг

Як колір пікселя перетворюється на спектр світла, що діє на фотоплівку. Оскільки цифрове зображення фіксує лише три кольори, спектр необхідно реконструювати, перш ніж застосовувати до нього виміряні характеристики чутливості плівки. Багато різних спектрів дають однакові три значення, а кожен метод обирає свій варіант, тому зміна методу змінює результат візуалізації (рендеринг), навіть якщо використовується та сама плівка.

Існує два типи методів:

• методи розрахунку опроміненості (irradiance), як-от hanatos2025, реконструюють світло, що потрапляє на плівку.

• методи розрахунку відбиття (reflectance) натомість реконструюють колір поверхні (визначений в умовах освітлення сцени), а потім повторно освітлюють її з використанням еталонного для цієї плівки джерела світла.

У списку наведено методи з усіх встановлених пакетів даних. hanatos2025 — це початковий метод, а новіші пакети можуть додавати інші. Цей елемент стає неактивним (сірим), якщо встановлено лише один метод. Вибір методу з новішого пакета переносить редагування на цей пакет.

Спектральна адаптація

Обрізає крайні ділянки спектра (екстремально фіолетовий і глибокий червоний) у межах характеристик чутливості конкретної кіноплівки. Ця функція ввімкнена за замовчуванням; її краще залишати ввімкненою, оскільки вона є частиною опису властивостей плівки. Застосовується лише до методів розрахунку опроміненості (таких як hanatos2025), стає недоступною (сірою) для методів розрахунку відбиття.

Колірно-експозиційна адаптація

Опціональна корекція експозиції для кожного кольору, що міститься в даних плівки; вона може сягати двох ступенів (стопів) для світла з вираженим кольоровим відтінком і дорівнює нулю для нейтрального світла. За замовчуванням цю функцію вимкнено, оскільки вона помітно змінює насичені кольори, а еталонна реалізація її також не застосовує. На типи плівок, у даних яких немає цієї корекції, вона жодним чином не впливає. Як і у випадку з спектральною адаптацією, вона недоступна (сіра) для методів, до яких не застосовується.

Стиснення охоплення

Утримує кольори в межах охоплення робочого колірного профілю. Якщо цю функцію ввімкнено, кольори з симуляції плівки та друку, що виходять за межі охоплення, зміщуються всередину охоплення вздовж плавної кривої OkLCh. Кольори, що вже перебувають у межах охоплення, залишаються без змін. Якщо функцію вимкнено, кольори поза межами охоплення залишаються незмінними, але згодом у процесі обробки піддаються жорсткому відсіканню, що може призвести до зсуву відтінків і злиття різних тонів. Це корисно для виявлення кольорів, які симуляція виводить за межі колірного охоплення.

check for data pack updates

Asks the data repository whether a newer data pack is published. Nothing is downloaded until you press the button again, which is now labeled download data pack followed by the pack’s version. A newer pack is installed beside the ones you have and does not change existing edits (see usage above).

🔗Друк

🔗Експозиція

Компенсація експозиції друку

Тривалість роботи фотозбільшувача (у значеннях EV) — яскравість відбитка. Цей параметр завжди діє як поправка: якщо ввімкнено функцію автоматичної експозиції друку, він коригує автоматично визначений результат.

Автоматична експозиція друку

Автоматично компенсує експозицію друку при зміні експозиції плівки, так само, як справжній фотопринтер прагне досягти стабільної щільності незалежно від негатива. Функція не працює, коли активовано режим сканування плівки.

Гамма друку

Контраст відбитка, досягається шляхом зміни характеру відгуку самого паперу.

Слайдові та позитивні плівки переглядають безпосередньо, а не друкують. Функція сканування плівки активується автоматично після вибору такого типу носія; у цьому разі вкладка Друк не має жодного ефекту, так само як і параметр Відблиск при перегляді на вкладці Сканер, оскільки друкована поверхня відсутня.

🔗Фотохімія

Час проявлення

Тривалість проявлення відбитка. Цей параметр працює так само, як і відповідний параметр для плівки, але налаштовується окремо. Лише для Kodak Print Film 2302 вимірювання проводилися для кількох значень часу (2, 3.5, 5, 7 і 9 хвилин), тому для всіх інших типів паперу цей повзунок є неактивним (сірим), також він неактивний, коли активовано сканування плівки (оскільки в такому разі немає відбитка, який треба було б проявляти). При зміні типу паперу повзунок автоматично встановлюється на стандартне значення часу для вибраного паперу.

print gamma red / print gamma green / print gamma blue

Contrast of each of the paper’s three dye layers alone, on top of the overall print gamma. 1.0 leaves the layer unchanged. Splitting contrast per channel corrects a negative whose layers developed to different contrasts (crossover). Filtration cannot fix that, because it shifts every tone the same way, while crossover pushes shadows towards one color and highlights towards another.

🔗Фільтрація

Фільтрація M / Фільтрація Y

Маджентовий і жовтий світлофільтри у фотозбільшувачі (у одиницях Kodak CC відносно нейтрального значення) — це налаштування колірного балансу відбитка, що виконується так само, як і в фотолабораторії.

🔗Попередня засвітка

Експозиція попередньої засвітки

Короткочасне рівномірне попереднє експонування фотопаперу перед основним етапом — через чисту ділянку плівки. Цей прийом висвітлює тіні та знижує контрастність; це стандартний метод фотодруку, що застосовується для складних негативів. Значення “0” вимикає цю функцію.

Зсув фільтра M попередньої засвітки / Зсув фільтра Y попередньої засвітки

Фільтрація маджентовго (M) і жовтого (Y) кольорів лише для попередньої засвітки (у одиницях Kodak CC), незалежно від основної фільтрації, зазначеної вище.

🔗Дифузія друку

Увімкнути дифузію друку

Другий, незалежний фільтр, на фотозбільшувачі, а не на камері, що створює ефект дифузії саме на відбитку. Елементи керування цим фільтром працюють так само, як і описані вище, але налаштовуються окремо: Тип фільтра дифузії друку, Сила дифузії друку, Розмір дифузії друку та Теплота ореолу дифузії друку.

🔗Зерно

Плівкове зерно виникає завдяки кристалам срібла, з яких формується зображення. Симуляція відтворює таку структуру емульсії, розмиваючи деталі та зерно так само, як це відбувається в реальній емульсії, а потім відновлює чіткість контурів за допомогою підвищення різкості в розділі Текстура нижче. Ефекти розмиття та відновлення чіткості налаштовуються як пара, тому зображення з увімкненим зерном виглядає дещо м’якшим, ніж те саме зображення без зерна. Саме так поводиться фотоплівка. Якщо хочете отримати чіткіше зображення, зменште зернистість.

Елементи керування розділено на дві групи. Емульсія змінює склад плівки та перебудовує кристали. Текстура змінює лише те, як ці кристали відображаються з вашим вихідним розміром.

Увімкнути зерно

Увімкнути симуляцію зернистості.

🔗Емульсія

Зернистість

Контролює розмір кристалів плівки відносно виміряного значення для цього типу плівки. Значення 1,0 відповідає розміру кристалів, зазначеному виробником у технічних характеристиках плівки.

Збільшення цього параметра відповідає росту кристалів: їх стає менше, а кожен із них має більшу “вагу” (вплив на зображення), тож зерно стає одночасно грубшим і виразнішим — так само, як високочутлива плівка відрізняється від низькочутливої. Оскільки цей процес фактично перебудовує емульсію, він діє однаково як для негативних, так і для слайдових плівок.

Сила зерна

Наскільки зернистість може зміщувати кожен піксель. Значення 1,0 відповідає реальній фотоплівці, а 0 — вимикає ефект.

На відміну від параметра Зернистість, це налаштування масштабує результат: зерно негатива додатково підсилюється на етапі друку, тоді як слайд сканується безпосередньо, без жодного підсилення. Тому одне й те саме значення для слайдової плівки візуально виглядає значно слабшим; щоб зробити зерно виразнішим у цьому випадку, натомість збільште значення Зернистість

Однорідність

Контролює рівномірність розподілу кристалів плівки відносно виміряного значення матеріалу. Нижчі значення концентрують зерно в області середніх тонів, зменшуючи його вираженість у найщільніших ділянках. Вищі значення забезпечують рівномірніший розподіл зерна в усьому тональному діапазоні, згладжуючи пік у середніх тонах.

Масштаб частинок підшару

У реальній емульсії шари з більшими кристалами розташовуються поверх шарів із дрібнішими. Цей параметр масштабує дрібніші підшари відносно найбільших кристалів, розмір яких залишається незмінним. Зменшення значення робить дрібні шари ще дрібнішими, завдяки чому переважає шар із великими кристалами; при значенні 0 залишається лише шар із найбільшими кристалами. Не впливає на типі плівок, що виміряні як одношарові.

Мінімальна щільність

Рівень щільності, на якому перебуває кожен кристал навіть там, де на плівку не потрапляло світло – причина, чому зерно не зникає повністю на прозорих ділянках. Для реальних типів плівки цей показник становить приблизно від 0,03 до 0,06.

🔗Текстура

Розмиття зерна

Ступінь розмиття зерна після його рендерингу (у пікселях). Це пом’якшує вигляд зерна: самі кристали залишаються незмінними, тому збільшення цього параметра робить зерно м’якшим і менш чітким, а не грубшим. Для регулювання грубості зерна використовуйте параметр Зернистість, описаний вище.

Оптимальне значення залежить від розміру вихідного зображення, оскільки цей параметр вимірюється в пікселях, а не в масштабі плівки. Збільшуйте значення для великих відбитків, де один кристал займає кілька пікселів, і зменшуйте його для зображень меншого розміру.

Розмір хмарки барвника

Кожен проявлений кристал утворює не чітку крапку, а невелику хмарку барвника. Це масштабує, наскільки далеко поширюється хмарка, а видимою вона стає лише за збільшень, коли один кристал покриває більше пікселя.

Радіус відновлення

Ширина, на яку поширюється відновлення різкості, у пікселях. Значення 0 вимикає цю функцію. Широкий радіус повертає чіткість деталям середнього розміру. Це запобігає проступанню самої піксельної сітки.

Сила відновлення

Визначає, наскільки сильно відбувається підвищення різкості, відновлюючи чіткість, втрачену через розмиття зерном. Цей параметр перерозподіляє щільність, не додаючи нової, тому він не здатен створювати відсутні деталі й не виконує функцію знешумлення. Значення “0” залишає ефект пом’якшення без жодної протидії; встановлення значень, що значно перевищують стандартні, призводить до надмірного підвищення різкості — сильнішого, ніж було втрачено, — через що зерно набуває неприродного, “хрусткого” вигляду замість фотографічного.

🔗Ореол

З яскравим світлом усередині фотоплівки відбуваються два окремі процеси. Частина світла розсіюється вбік усередині емульсії під час проходження крізь неї. Інша частина проходить наскрізь, відбивається від підкладки плівки, повертається назад і створює червонувате сяйво навколо дуже яскравих ділянок зображення. Обидва ці ефекти моделюються та налаштовуються незалежно.

Увімкнути ореоли

Увімкнути обидва ефекти.

🔗Розсіювання

Рівень розсіювання

Скільки світла розсіюється вбік усередині емульсії. Значення 1,0 відповідає характеристикам плівки, а 0 — вимикає цей ефект.

Розмір розсіювання

Ступінь розсіювання. Значення 1,0 відповідає характеристикам плівки та є стандартним для симуляції. При перевищенні цього значення зображення в усьому кадрі швидко стає м’якшим, оскільки радіус розсіювання зростає пропорційно до величини параметра. Перетягування дозволяє встановити значення до 1,5; клік правою кнопкою дозволяє встановити більші значення, аж до жорсткого ліміту в 4,0.

🔗Ореол

Сила ореолу

Наскільки сильним є відбите сяйво. Значення 1,0 відповідає характеристикам обраної плівки, тому цей ефект суттєво різниться залежно від типу плівки: більшість сучасних кольорових негативних плівок мають спеціальний шар для поглинання цього світла, тому ореоли майже відсутні на них, тоді як плівки без такого шару (наприклад, типу “редскейл”) демонструють виразне сяйво. Можна перетягнути повзунок до значення 2, а клік правою кнопкою миші дозволяє встановити значення до 8.

Розмір ореолу

Як далеко поширюється світіння. Значення 1,0 відповідає характеристикам фотоплівки.

🔗Поріг

Підсилення світлих ділянок

Відновлює світлі ділянки, які були обрізані в оригінальному файлі, щоб вони могли світитися в ефектах розсіювання, ореолу та дифузії. Вказується в EV; 0 вимикає ефект. Підсилення діє в межах фіксованого діапазону, тому результат залишається незмінним незалежно від розміру зображення, рівня масштабування чи параметрів експорту.

Діапазон підсилення

Визначає, наскільки глибоко в тональний діапазон поширюється ефект підсилення. Нижче значення обмежує його найяскравішими ділянками; вище — залучає до сяйва більше верхніх середніх тонів.

Захист від підсилення

Повністю виключає з процесу підсилення всі рівні яскравості, що знаходяться нижче вказаної кількості ступенів експозиції над рівнем середньо-сірого.

🔗Сканер

Те, як оцифровується готовий відбиток (або негатив у режимі сканування плівки) та за яких умов його розглядають. Ці чинники впливають на кінцеве зображення вже на останньому етапі.

🔗Вихід

Підсилення перед стисненням

Робить зображення яскравішим, акцентуючись на діапазоні від середніх тонів до світлих ділянок. Використовуйте цей параметр, щоб підняти середні тони до зони плавного спаду, а параметр Масштабування після стиснення — щоб визначити положення світлих ділянок і білого кольору. Ця дія виконується наприкінці роботи модуля, тому піпетка працює на вже обробленому зображенні.

Масштабування після стиснення

Масштабування фінального зображення після етапу стиснення колірного охоплення. Ця операція змінює лише рівень, не порушуючи співвідношення між каналами — подібно до того, як діє тонова крива при зміщенні точки білого.

🔗Різкість

Розмиття сканера

Пом’якшення, спричинене власною оптикою сканера, у пікселях. Значення 0 вимикає цю функцію.

Різкість сканера

Радіус дії функції підвищення різкості сканера (у пікселях).

Сила підвищення різкості сканера

Визначає ступінь підвищення різкості. Значення 0 вимикає цю функцію — це варто зробити, якщо ви віддаєте перевагу подальшому керуванню різкістю за допомогою модулів Різкість або Дифузія / різкість.

🔗Відблиск

Відблиск при перегляді

Легка вуаль від світла в приміщенні, що відбивається від поверхні відбитка (у відсотках). Вона зовсім трохи висвітлює найтемніші ділянки чорного — подібно до того, як справжній відбиток у реальному приміщенні ніколи не досягає повністю чорного кольору. Цей параметр не діє, коли активовано режим сканування плівки, оскільки в цьому випадку поверхня відбитка відсутня.

🔗Точки чорного і білого

Визначає, де опиняються найтемніші та найсвітліші тони зображення. Це необхідно у двох випадках, оскільки їхній діапазон задається плівкою, а не носієм, на якому здійснюється перегляд:

• Скан слайда або іншої позитивної плівки: така плівка завжди має певну базову щільність і ніколи не досягає повного максимуму, тому скан виглядає бляклим, доки не буде налаштовано крайні точки діапазону. Обидва налаштування активуються автоматично, якщо вибрати слайдову плівку.

• Друк на негативному папері: діапазон паперу визначається негативом за ним, тому відбиток може не досягати повністю чорного чи білого кольорів. Тут обидві корекції за замовчуванням вимкнено, як і в еталонній реалізації.

Елементи керування стають неактивними для скану негативної плівки та друку на позитивному папері, оскільки ці матеріали мають власні характеристики чорного й білого кольорів. Середній сірий тон зберігається завдяки регулюванню експозиції, тому параметри Експозиція плівки, Компенсація експозиції друку та Гамма друку продовжують працювати у звичайному режимі з увімкненими корекціями.

black point correction

Set the darkest tone of the image with black level. Off, the shadows stay where the film puts them, which is often short of black.

black level

Lifts or crushes the shadows. 0 is true black; higher values lift the blacks and soften the image, and below 0 the deepest shadows are crushed together.

white point correction

Set the lightest tone of the image with white level. Off, the highlights stay where the film puts them.

white level

Brightness of the lightest tone. 1 is full white. Because mid-gray is held in place, lowering it also darkens the shadows a little.

With only one correction switched on, the other end stays where the film puts it.

translations

• English: spektrafilm